... [entries|friends|calendar] imagine_another [ userinfo | livejournal userinfo ] [ calendar | livejournal calendar ]

[ 29 Nov 2009 02.57 ] [ mood | relaxed ] дуже рідко, але буває така прекрасна субота, коли: зранку не спиш до обіду, а поспішаєш на соплівий фільм в кінотеатр решту дня присвячуєш ходінням по магазинах і пошукам зимової куртки і зрештою купуєш мініспідницю а потім дивишся 6 серій "сексу і міста" підряд і без зайвих думок про, наприклад, структуралізм ідеш спати) 1 +

[ 16 Nov 2009 00.20 ] мені нестерпно хочеться знову довге волосся 1 +

девочка-дура [ 13 Nov 2009 00.35 ] [ mood | angry ] [ music | Dear Euphoria - Snow | Powered by Last.fm ] і як тільки я зібралася писати статтю і робити покажчик, так і виявилося, що флешка з усім необхідним для роботи лишилася в редакції. і хто завтра мені повірить, що я її просто забула... і чи дійсно вірю я сама собі... психоаналіз каже: "забула=хотіла забути, хотіла не працювати". працювати то завжди влом і писати я не люблю, але ж треба. треба було. бо вже не вийде :( 3 +

вкотре [ 12 Nov 2009 15.59 ] [ mood | ррр ] фраза "девушка, почему вы такая грустная?" як спосіб знайомства моментально викликає в мене бажання вбити цього сміливця на місці. 8 +

[ 12 Nov 2009 02.08 ] раніше, коли в мене боліла голова, я йшла спати. а тепер вона болить від того, що сплю. ну да, до години так першої.. а яка різниця, коли вставати, якщо за вікном постійна сірість десь години п.ятої. ідентифікую дні за фільмами. ледве згадала сьогодні свій "календар". приготувала яблучно-лимонний джем. тримаючи в руках банку, уявила, що вона падає, розбивається і я опиняюся за дзеркалом, де стаю зразковою суперпіонеркою. але реальна я і на танці не пішла, і прочитала мало.. так і залишилась лєнтяйкою з фільмами і джемом. 4 +

insomnia [ 10 Nov 2009 03.21 ] відчувати сильну залежність від людей. радо кудись їхати, бачитися, слухати, говорити. і нічого псевдоінтелектуального, приємні бабські розмови. навіть телефонні о 1 ночі. дивитися фільми і коментувати, вмикати комусь пісні, які постійно у той день були в плеєрі. або їхати на чужі квартири, де балкони і кухня, глінтвейни, фільми, а потім отримуєш футболку і ковдру і бачиш інші сни на чужому дивані. і це так приємно, і тоді постійно щось робиш і хочеш щось робити.. а коли я лишаюсь сама, то лінь навіть помити чашку. чи зробити чаю в іншу чашку, чи подивитися фільм, чи знайти недочитану з літа книжку, мовчу про те, щоб відкрити методичку. навіть засинати одній якось дивно, і довго не наважуєшся спробувати заснути..тоді треба самій вимикати світло і немає балачок після "добраніч", та й сказати "добраніч" нікому. 2 +

[ 30 Oct 2009 23.30 ] [ mood | thoughtful ] якщо вже карантин, то лишається лиш випити водки і подивитися посередній фільм про геніальних поетів. часу тепер буде вдосталь, щоб безболісно і приємно змарнувати один вечір. а потім працювати, бо ненаписані тексти нагадують про себе у снах.. снилося: фільм чи принаймні його сюжет із двома парами героїв (аналітики і їхні паціенти), де змішалися всі можливі жанри і події, а у фіналі одна пара аналітик-паціент вбили один одного.. я захоплено спостерігала і раділа, що тепер знаю, про який фільм писати роботу на психоаналіз.. а потім прокинулася і зрозуміла, що фільм такий навіть не зняли, і заснула з думкою, що треба тоді хоча б написати про це в жж. а зранку протягом 30 хв щодвіхвилини натискала "відкласти" на будильнику, бо снилося "королівство кривих дзеркал", і я думала, що роблю скріншоти, натискаючи на паузу.. 8 +

[ 19 Oct 2009 23.03 ] [ mood | hungry-angry ] [ music | Blood Red Shoes - You Bring Me Down | Powered by Last.fm ] і яка оце хороша сусідка з'їла половинку плавленого сирка, яка мала чекати мене у закутку холодильника і стати частиною (основою) вечері.. і це тоді, коли я вже кілька днів не встигаю нормально поїсти. розумію, коли якісь сусідські гурмани вкрали в нас шматок пармезану зі спільного холодильника, але кому треба пів плавленого сирка.. 2 +

[ 18 Oct 2009 00.57 ] [ mood | странный ] [ music | Zемфира - 1000 лет | Powered by Last.fm ] після "мелодії для шарманки" (як виявилось, є слово "катеринка", але це якось тупо) продовжуєш: бачити на вулицях муратівських персонажів слухати Земфіру +

[ 14 Oct 2009 03.56 ] хмм.. звернула увагу на останні current mood і всюди tired або exhausted. це якось симптоматично.. спати-спати-спати +

[ 14 Oct 2009 03.35 ] [ mood | exhausted ] копжек страждає компартивістикою, а я страждаю разом із нею.. вже. вже є вистражданий конспект. та після таких текстів немає сил вже нічого читати, особливо, якщо всюди знову психоаналіз. його явно стало забагато.. і як люди живуть із серйозним знанням психоаналізу, коли й без нього страшно.. та певно найбільш травматичним цей курс є для О.Б., бо ніхто не виправдовує її сподівань. і наша тупість прикривається складністю текстів.. ненавиджу вівторки. цей не прикрасила навіть моя лінь, коли я прокинулася рано, приготувала млинці з яблуками, тоді подумала, що на англійську йти влом і лягла далі спати. я, здається, виросла з того віку, коли відвідування пар сприймається як обов'язок (часом навіть приємний). вже краще сидітиму вдома і читатиму ще десяток текстів копжек. принаймні, не тре буде думати, що вдягнути і чи брати парасольку.. 2 +

[ 5 Oct 2009 05.31 ] [ mood | спати (?) ] це якесь збочення - прокинутися о 4 ночі і вже півтори години робити visual aids for informative speech, обирати, на якій фотці Фредді чи Дракула симпатичніший... +

[ 21 Sep 2009 18.42 ] [ mood | exhausted ] похмілля долається травматичним досвідом проведення лекції і ще більш травматичним - семінару. я забула, що може бути стільки бажаючих відповідати. забула, що можна говорити про фільми штампами з радянських книжок і вікіпедії. це жахливо - намагатися запам.ятати всі підняті руки і дати можливість сказати, дотримуючись послідовності їх появи. це так дико, коли тобі кажуть "ви" і "до побачення" ті, з якими сама слухала якісь курси. та вирішила забити на створення вільної дискусійної атмосіери, мовчки слухати і не вийобуватися особливо якщо із "заміжжя марії браун" бачила лиш 15 хв і прямо перед парою. мені тепер шкода всіх викладачів.. і наше дружнє мовчання на парах набуває все більш позитивних рис) та все позаду і я нарешті йду на танці) 4 +

ехх [ 20 Sep 2009 14.05 ] [ mood | tired ] раз на півроку ми ходимо в клуб вот такие девочки. ніч народження О. відсвяткували, день народження в процесі святкування.. я засну на 2 виставах, які чекають ввечері, а після п.ятого виду алкоголю і 2 фільмів вночі просто не виживу.. а завтра лекція і семінар, при чому говорити треба буде мені, ха-ха. 6 +

[ 15 Sep 2009 21.57 ] [ mood | tired ] наразі мені здається, що краще б усі мої знання про 1968 рік і кіно залишились романтизованими уявленнями на рівні "Мрійників" Бертолуччі.. тексти мене пригнічують. для разрядкі продовжую забавку в ідеальності від chaton_mechant нехай щось може бути ідеальним, наприклад: вечір - осінній, з чаєм, ковдрою, якимось заняттям і без загрози дедлайнів ліжко - таке, щоб можна було спати впоперек ліжка вино - червоне сухе, яке є з ким розділити сон - не перерваний будильником танець - аргентинське танго кінотеатр - майже порожній зал "Аншлаг" з диванчиками у "Жовтні" правила всі знають, тож забавка може продовжитись.. 2 +

[ 11 Sep 2009 01.09 ] [ mood | frustrated ] ці дні я: все читаю, не все, але розумію, і сиджу, втупивши погляд в конспект, говорити можу лише в "інтелектуальному клубі на останній парті". багато людей, великі аудиторії, моя лінь і байдужість у сонячну погоду прекрасні, вони огортають мене, як рожева солодка вата. цілеспрямовано їду на англійську, але виходжу з маршрутки і розумію, що на неї не піду. шукаю прес-центр гоголь-фесту, а потрапляю в інститут глибинної психології. іду в один кіноклуб, а фільм дивлюся в іншому, до останнього не знаючи, на що потрапила. ат фанаря записуюсь на танці.. а треба-треба зібратися і знову раціоналізуватися. складати щодня план і записувати в блокнот. написати всі статті. не лінуватися їсти, щоб не виходити на будь-якій станції метро дихати з відчуттям, що от-от знепритомнієш. а лінуватися взагалі починати вже о 1 ночі, щоб спати не 5 годин. хоча б так. 2 +

email [ 4 Sep 2009 22.05 ] [ mood | nostalgic ] або історія моїх пошт.. довгий час я мала декілька скриньок: "офіційну" і "неофіційну". перша - дуже давня, нудна і на тупому укрнеті, а остання була з дибільною назвою, бо створювалася як шопопало з метою смітника для сповіщень із різних ресурсів, але згодом я зрозумла, що гмейл - це прекрасна штука, і переїхала туди остаточно.. але дибільна назва лишилася і не нервувала мене лише тоді, коли пошта запускалася автоматично і я просто не звертала на це уваги. та віднедавна мій лептоп відмовився пам.ятати мої логіни-паролі і доводилось щоразу їх йому нагадувати, а відповідно і звертати увагу-нервуватися. і от нарешті я створила нову пошту на гмейлі і довго бавилась з налаштуваннями, щоб встановити зв.язки зі старими поштами. а тепер мені весь вечір приходять звідти листи-привиди з минулого, і я продовжую бавитись із фільтрами, щось перечитувати і чимало видаляти, бо останній рік на гмейлі постійно висіло "магічне" число 871 - непрочитані повідомлення (минуле смітника, як-не-як). а тепер звикатиму до порожнього значка гугл-току. спершу лиш розгребу старі листи, які все приходять і приходять.. а я дуже люблю отримувати листи, тож можете це знати і писати. 4 +

english [ 3 Sep 2009 02.19 ] [ mood | tired ] у коментар на 1 сторінку з подвійним інтервалом до "Ways of Reasoning" я умудрилася втулити про риторику і філософію, пуританський проект колонізації Америки і "spectatorship theory" з "audience research". викладачка, як відчуваю, будєт в шокє, але шо я можу зробити, якщо англійською звикла читати лише культурологічні тексти, відповідно писати англійською можу лише про це. вся надія на academic writing, а public speaking треба буде якось пережити.. може, заодно навчуся і взагалі говорити на семінарах. +

[ 25 Aug 2009 13.40 ] [ music | Strangers Die Every Day - Aperture for Departure | Powered by Last.fm ] я майже здорова, з вимитим волоссям, макіяжем і нафарбованими нігтями йду кудись з дому вперше за останні дні. по такому поводу навіть на каблуках. вот. +

місто-привид [ 24 Aug 2009 01.16 ] коли сидиш вже кілька днів вдома з температурою і про існування міста здогадуєшся лише по активному рухові транспрорту на Харківському шосе, згадуються образи міста з минулого. так-от, Київ той, який зараз, має цих образів доволі багато, але образи 10річної давності яскравіші.. ну да, дерева були вищими і трава зеленішою і тд, але всьо же ( о лічном і нє факт шо інтєрєсном ) треба ще позгадувати місто-привид Одесу, коли мені було 2 і 7 років ) 2 +

navigation [ viewing | most recent entries ] [ go | earlier ]